Оперативно курьерская компания москва. : або для відпочинку :: для Золотої Підкови : Вибори є одним з найдавніших інститутів людського суспільства, який започатковується ще в родовому суспільстві, а в суспільствах стародавніх Греції та Риму вибори вже стають важливою формою організації державної влади. Вибори мають глибокі історичні корені і на українських землях, вони виступали знаряддям формування органів влади за часів вічового, а згодом і магдебурзького права, слугували основою побудови всіх ланок влади козацької державності. За сучасних умов вибори є необхідним атрибутом життя суспільства, вони характеризуюють ступінь демократизму державного режиму і є основною формою безпосереднього волевиявлення народу, реалізації народного суверенітету. Вибори забезпечують можливість альтернативного вирішення питання, хто буде управляти країною та яку політику проводитиме організація. За сучасних умов саме вибори стають основою будь-якої демократичної політичної системи, забезпечують представництво інтересів різних верств, груп, прошарків населення в органах державної влади. Вибори забезпечують передачу влади від одних представників народу іншим за підсумками демократичного і несфальсифікованого народного волевиявлення шляхом таємного голосування виборців. Тому невипадково значну увагу виборам приділяє і міжнародне право, норми якого закріплюють універсальні міжнародні стандарти щодо організації та проведення виборів в органи публічної влади, які використовуються правовими системами окремих країн, в тому числі й України. Найважливіше значення в цьому плані мають такі міжнародно-правові акти: 1) Загальна декларація прав людини ООН 1948 р., у статті 21 (п. 3) якої зазначено: «Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і несфальсифікованих виборах, які повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування»1; 2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.у в якому конкретизуються положення Загальної декларації прав людини. Стаття 25 Пакту проголошує, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців; 3) Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Протокол 1, 1952 р.), що містить таке положення: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосування на умовах, які забезпечують народу вільне виявлення своєї думки під час вибору законодавчої влади»; 4) Конвенція про політичні права жінок від 20.12.1952 р., яка містить положення щодо права жінок голосувати «на, всіх виборах на рівних умовах з чоловіками без будь-якої дискримінації»; 5) Міжнародна конвенція щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації від 25.12.1965 р., у статті 5 якої закріплено, що «держави-учасниці зобов'язуються заборонити та ліквідувати расову дискримінацію у всіх її формах і забезпечити рівність кожної людини перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, національного і етнічного походження, особливо стосовно здійснення таких прав: ...політичних прав, зокрема права брати участь у виборах - голосувати і висувати свою кандидатуру на основі загального і рівного виборчого права». Ці універсальні міжнародні стандарти носять загальний характер, вони разом з регіональними виборчими стандартами слугують важливою гарантією виборчих прав громадянина в кожній країні, яка визнає себе членом світового співтовариства. Дотримання вимог, сформульованих в зазначених міжнародно-правових документах, а серед них насамперед слід зазначити вимоги вільних, справедливих та справжніх виборів, є обов'язковим для того, щоб вибори були визнані легітимними. При цьому вільними визнаються вибори, що характеризуються відсутністю тиску та залякування виборців щодо їх бажання брати або не брати участі у виборах та щодо вибору кандидатів при голосуванні. Важливою гарантією проведення вільних виборів є незалежність судової влади, здатної захистити виборчі права громадян. Справедливими можуть бути визнані лише такі вибори, які проводяться на основі дотримання демократичних принципів виборчого права - загальних, рівних, прямих виборів при таємному голосуванні. Справедливість виборів забезпечує легітимність отриманих у ході голосування результатів виборів. Справжні вибори забезпечують виборцям реальний вибір, вони мають проводитися на основі насамперед політичного плюралізму, ідеологічної багатоманітності при дотриманні права на свободу думки і слова, вільного вираження поглядів і переконань. Справжні вибори дають можливість на власний розсуд зробити усвідомлений і неупереджений вибір з-поміж різних кандидатів, партій тощо. Міжнародні стандарти щодо організації та проведення виборів отримали відображення в Конституції України 1996 р., з прийняттям якої були закладені передумови для подальшого розвитку, інституту виборів відповідно до сучасних вимог. Закріплені в Конституції поняття «права і свободи людини і громадянина», «народне волевиявлення», «вибори» є визначальними для розуміння сутності і призначення виборів до органів державної влади і органів місцевого самоврядування. На думку автора зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя. За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, врегульовану законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямовану на формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здійснення виборів з юридичної точки зору треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування1.